Лідер вільного народу:«Мир в Україні потрібен Світу!» - Лех Валенса

Лідер вільного народу

 «Мир в Україні потрібен Світу!» - 

                                                           Лех Валенса

  Невеличкий світлий офіс, розташований на другому поверсі Європейського центру Солідарності м. Гданську, широким вікном уважно споглядає за ледь помітним життям суднобудівельної верфі міста. На стінах офісу - розп’яття, портрет Іоанна Павла II. За довгим столом кімнати - сивочолий чоловік з мудрими й трохи сумними очима. 

Він глибоко, сповнено емоціями, дає відповіді на питання дніпропетровських журналістів, з теплою усмішкою роздивляється переданий з Дніпропетровська подарунок, - булаву прикрашену Петриківським розписом. Й беручи її в руки, виглядає як той старовинний гетьман – таким запам’яталася «Вістям Придніпров’я» зустріч з політиком Світового значення, президентом Польщі з 1990 г.–1995 рр., керівником руху "Солідарність" Лехом Валенсою 

 Війна – аргумент печерного віку!

- Пане президент, як досвідчений політик, порадите Україні, обрати вектори руху - «на Схід» або «на Захід»?

 

- Завжди треба рухатися в той бік, де вам краще, а не там, де буде гірше! Європа – це гарна перспектива й Україні треба бути саме у Європі, разом з Польщею! Та й не може існувати вільної Польщі без вільної України!  

Одначе, проблема Вашої держави в тому, що вона перебуваєте лише на початку шляху до Європи й довгий час жила в іншій системі, де була присутня керівна імперська рука. Ви залежали від Росії - історично, ментально, економічно. Росія ж тримає своє міцно. Й нажаль досі у рішенні багатьох питань вона більше схиляється до силових рішень. Та подібна політична поведінка, ментальність – застаріла філософія. Європа від цього вже відмовилася. Чи можна сьогодні зброєю вирішувати міжнародні питання? Звісно ні! За умов існування в Світі зброї, за допомогою якої, можна знищити все живе на планеті, - це дуже небезпечно й не принесе гарних результатів. Думаю, що війни, зброя – передусім аргумент печерного віку. Відмовившись від ядерної зброї заради мирного розвитку, заради розвитку цивілізацій, Україна давно вже обрала свій напрямок руху – до Європи. Переконаний, що ваша держава матиме гідне майбутнє! Майбутнє ж - це Мир, це співробітництво, а не кривавий розбрат, як побутувало в минулих століттях!

- Чи є шанс «вилікувати» Росію? Що Вам би хотілось сказати російському лідеру, можливо, щось порадити?

- Як лауреат Нобелівської премії миру маю зобов'язання перед суспільством завжди шукати мирного рішення. Щодо цього у мене є вагомі аргументи, готовий схрестити їх з аргументами Путіна. Не думаю, що я би програв під час дискусії, загалом мій досвід міг би допомогти у вирішенні багатьох питань. Загалом, на сьогодні ж дії Президента Путіна я не можу пояснити – вони хворобливі. Можливо, йому потрібен лікар, а не Нобелівський лауреат миру? Стабільність Росії багато в чому залежить від стану в Україні, тож голова РФ повинен бути вельми зацікавлений в тому, щоб дозволити вашій державі жити вільно й щасливо. Та нажаль ми бачимо іншу тактику. Якщо ж Путін й далі продовжуватиме ходу «дорогою війни» – його знищать власні олігархи. Війна призведе до банкрутства багатьох з них. Тож президенту Росії час замислитися над власними діями й устремліннями й змінити тактику. Росія повинна зробити те ж, що ми в Європі, - вирівнювати рівень життя і відкривати кордони. Ми багато крові пролили між Німеччиною та Польщею, але з нею у нас відносини краще, ніж з Росією, бо німці відкрилися максимально. 

Ми вибили ведмедю зуби!

 

- А українські політичні діячі відкриті до спілкування?

-У мене дуже багато зустрічей з пересічними українцями, з журналістами, культурними діячами. Мав зустріч з боксером, Віталієм Кличко. Але досі зустрічі з Петром Порошенком не відбулося. Щось не складається чи то нема бажання. Може, він не бачить інтересу в цьому…Чи то має інша концепцію, або від своїх радників чує не зовсім позитивні відгуки про мене? Не знаю, та я дуже відкритий до співпраці з тими, хто цього прагне!

- Як по-максимуму безкровно можна вивести Україну з кола її бід, з війни? Які кроки треба зробити нашим керівникам сьогодні?

- Бути солідарними з своїм народом, дієвими та виваженими! Мудро підходити до своєї країни, до Росії. Й розуміти, що у кожної країни - свій інтерес. Треба брати до уваги ці інтереси, але мати чітку стратегію, розуміння ситуації. Коли тільки з'явився конфлікт на Сході України, я відразу пропонував шляхи його вирішення. Потрібно було зібрати кілька десятків впливових людей з усього світу, що добре розуміються у справах України та Росії й виробити разом чіткий план дій, притримуватися нього. Та мене не послухали. Сьогодні у питаннях по Україні – щось робиться, але непевно. Переконаний, що Ви переможете, але можна ж було обійтися без таких великих втрат, які маємо. Мир в Україні потрібен Світу!

Час забирати аргументи в іншої сторони. І пред'являти свої - вільні, тож кращі, ніж російські. У відповідь на те, що вони пропонують, треба чітко казати – «Ні, давайте зробимо так, як буде краще! Насильство - це не вирішення проблем в 21 столітті!»

- Ви неоднозначно поставитеся до змін влади шляхом Майдану?
- На мою думку, це була провокація. Вас просто змусили піти неправильним шляхом! Треба завжди говорити з владою, неважливо, яка вона є, не можна надавати аргументи, якими проти вас можуть скористатися! Це й сталося в Україні. 

 
 

- Польщі перемогла у власній боротьбі з Радянським світом. Як перемогти Україні ?
- Польща вибила зуби радянському ведмедю. Коли ж він не зміг кусати, інші народи здобули й свою свободу. Німці, чехи ... Але саме ми вибили ведмедю зуби, ми показали, як це слід робити! Та повторювати весь час цю модель боротьби неможливо, не треба. У вас ворог всередині, у нас же був зовнішній. Тож Україні сьогодні потрібна виважена, максимально мирна стратегія виходу з ситуації.

Ви повинні зробити висновки, особливо на прикладі Польщі. Головне - це економіка. Треба проводити приватизацію, але надавати шанси пересічним українцям. Будинки, земельні ділянки - все повинно стати приватним, усе це потрібно передати якимось чином, своєму народові. Щоб саме українці мали в руках: заводи, фабрики. Олігархів же треба відсунути убік. Тоді буде толк.

 - Сьогодні в Україні стало «модно» запрошувати радників- іноземців. Чи це наблизить нашу державу до Європи?

- Я би спирався на своїх людей, дав би їм шанси брати участь у державотворенні! За окремими пунктами іноземці дійсно можуть консультувати - так, але не надто багато. До того ж вони занадто дорого коштують країні. Невже Україна така заможна сьогодні?

Не продав би Таруті судноверфі!

- Як ставитеся до того, що господарем Гданської судноверфі є український олігарх Тарута, й нині настали не найкращі часи у житті цього підприємства?
- Це складне питання. Як ставлюся? Мені болісно, гірко на душі, бо все ще не можу змиритися з тим, що ми підприємство втрачаємо. Виріс на цій верфі, став громадянином, тож сьогодні мені тяжко дивитися у вікно на Гданські судноверфі! Через це сиджу спиною до вікна, аби не бачити їх тяжкої смерті. Не знаю, які плани у пана Тарути зараз, я вже давно з ним не спілкувався. Та сам би ніколи йому не продав наші верфі. Вони були для нас як та мати, мати ж - не можна зраджувати, продавати! Треба було берегти це підприємство, перетворити, щоб воно стало рентабельним. Пропонував владі позичити людям кредит на 100 мільйонів, щоб за ці гроші 100 співробітників верфі викупили її й підприємство з якого почалася наша свобода - залишилася б в польських руках. Та мене не послухали, от і маємо руйнацію.
 

- Як борець за свободу Польщі, поляків як оцінюєте свої досягнення? Що є вашою головною перемогою?
- Бажав Польщі свободи - й у мене це вийшло. Але я не планував, як розпорядитися цією свободою, тож сьогодні сприймаю це як помилку. Мав план тільки як дати волю народу, та народ виявився непідготовлений розпорядитися нею. Я був гарний у руйнуванні імперської системи, та в мене не було часу на побудову нової Польщі. Та що вже зробиш – так склалося в житті. 
Головна ж перемога? Я все ще чекаю на неї. 

 

Чекаю свобідної України, часів, коли у двох наших країнах буде спільний фундамент. Потрібна маленька конституція, яка б нас об'єднала. 

Ми б на її основі створили економічну систему, і з цього базису розробили б демократію, яка б влаштовувала вільну Польщу й вільну Україну! 

Дякую за розмову, пане Президент!

Цитата: Дав народу волю , та народ був непідготовлений розпорядитися нею...